7 висновків про одну з найуспішніших мистецьких виставок України від засновника Zenyk Art Gallery, підприємця і мецената Зіновія Козицького.

"150 тисяч відвідувачів, зокрема понад 22 тисячі школярів, а також 2,4 тисячі проведених екскурсій, величезний резонанс, схвальні публікації в Україні та за кордоном. Концептуальний мистецький проєкт «ВІН: Тарас Шевченко. Художник» тривав у Zenyk Art Gallery з лютого до червня 2026 року. За цей час він став явищем всеукраїнського масштабу. Я з цікавістю спілкувався з відвідувачами галереї, щоб зафіксувати для себе формулу успіху цієї виставки. Ось що я усвідомив".

Зіновій Козицький,

підприємець, засновник Zenyk Art Gallery (ZAG)

Культура важлива як ніколи. Здавалося б, це очевидна теза! Це було зрозуміло ще на етапі відкриття галереї. Водночас тільки під час цієї виставки я повністю внутрішньо усвідомив, наскільки затребуваною є українська культура для українців і українок у час великої війни. Розумом ми знаємо: багато наших письменників, скульпторів чи художників нічим не поступаються відомим зарубіжним митцям. Це раціональне знання. Натомість занурення у світ творчості і біографії українського митця, органічно вписаного в контекст світової культури, дає змогу нам усе це пережити і набути усвідомленого знання. Багато моїх співрозмовників знали, що Тарас Шевченко — геніальний європейський художник. Проте усвідомили це на рівні відчуття лише після відвідин нашої виставки. А я після багатьох розмов і спостережень утвердився в переконанні: культура важлива як ніколи. 

Люди — передусім. Формула популярного культурно-мистецького проєкту складається з переліку змінних: команда, експонати, концепція, стиль, місце, логістика, комунікація, гроші тощо. Та найперше — це люди.

Кожна виставка в ZAG — це результат роботи величезної кількості відданих і професійних ентузіастів української культури. У випадку виставки про Шевченка — це і постійна команда галереї, і численні підрядники, і колеги з Національного музею Тараса Шевченка, які відгукнулися на наш заклик. Завдяки командам і їхнім лідерам — Дмитру Стусу з музею та Христині Береговській з галереї — вдалося створити феномен. Водночас серйозно зросло навантаження на весь персонал. Щодня від ранку і до пізнього вечора команда ZAG на чолі з мистецтвознавицею Христиною Береговською дбала про те, щоб відвідувачі виставки могли сповна насолодитися творчістю Кобзаря. Щиро дякую працівникам галереї як за видимі результати роботи, так і за тяжку працю «за лаштунками».

Комунікація має значення. Плануючи відкриття галереї ZAG, ми одразу ставили чітку мету: це місце має стати популярним. Українську культуру надто довго презентували через нудні інформаційні довідки, тьмяні локації та застарілі підходи до організації мистецьких просторів і подій, успадковані з ХХ століття, а подекуди й із ХІХ століття. Наша пропозиція інша — це сучасний простір, світло, багато технічних рішень, як-от імерсивна кімната, віртуальна реальність чи голографічна стіна. Все це покликане розповідати історії — про галерею, про виставку, про життя і творчість Тараса Шевченка.

Зрештою — це оповідь про нашу країну і наш народ. Ці історії є цікавими, динамічними, і розповідають їх не лише люди. Сучасні технології дають змогу робити так, щоб самі герої говорили про себе. Цікавий приклад: ми створили 3D-зображення Кобзаря, відтворене на голографічній стіні з LED-вентиляторів, на якій цифровий образ Шевченка читає власну поезію. В інсталяції використано творчу реконструкцію того, як міг би звучати голос Шевченка, створену за участю фахівців Національного музею.

Доступність — ключовий принцип. ZAG — це мистецький простір, створений за міжнародними стандартами універсального дизайну, доступності та безбар'єрності. Ці категорії я розумію у найширшому сучасному сенсі. Найперше йдеться про фізичну доступність галереї для людей з інвалідністю. Водночас ми забезпечуємо доступність для людей, яким може бути складно відвідувати виставку через віддаленість місця проживання. Це, наприклад, стосується школярів і вчителів із різних районів Львівської області. Про них я ще розповім згодом. Галерея також сповідує підхід економічної безбар'єрності. В останній день кожного місяця ми відчиняємо двері для всіх тих, що не мають змоги заплатити. Можливо, ви бачили фото чи відео, де люди вишиковуються у величезну чергу, щоб потрапити в ZAG. Це відбувається у дні, коли вхід вільний для всіх охочих.

Сенси визначають наше сприйняття. Мені завжди подобалося слово «сенс». Я навіть започаткував міждисциплінарний проєкт «ZAG: СЕНСИ», де ми намагаємося осмислювати актуальні суспільні та культурні процеси. З одного боку, «сенс» — це сутність певного явища, його смислове ядро, а з іншого — це підстава до дії. Ми діємо чи ні залежно від того, чи бачимо в цьому сенс. Феномен популярності виставки про Шевченка теж можна описати, використавши цю логіку. По-перше, образ художника у «колективному Шевченку» завжди губився в тіні образу поета. Натомість концепція виставки передбачала зміну фокуса й додавання нових сенсів до усталеного образу. У ZAG Шевченко постає як художник європейського рівня, новатор і мислитель. Усе нове, природно, викликає зацікавлення. Це про сенси як сутність явища.

Українська перспектива затребувана у світі. Коли ми говоримо про сенс як підставу до дії, то найперше я маю на увазі відчуття місії та мотивацію. Від початку повномасштабного нападу росіян на Україну ми започаткували виставковий проєкт «Ми і світ», спрямований на промоцію української культури на світовій арені. Тоді ж під ефективним керівництвом Христини Береговської сформувалася професійна команда молодих мистецтвознавців і культурологів — випускників українських мистецьких вишів.

У межах проєкту було організовано понад пів сотні виставок українського мистецтва в різних частинах світу — від Північної Америки та Близького Сходу до Австралії. Під час спілкування з іноземцями, які відкривали для себе Україну, я побачив величезний потенціал культурної дипломатії, а також затребуваність української культури за кордоном. Маю на увазі переосмислення наших художників, поетів чи скульпторів як митців європейського рівня, що є яскравими і повноправними представниками того чи іншого напряму європейського мистецтва. 

Виставка «ВІН: Тарас Шевченко. Художник» дуже добре виконує таке завдання. Свідченням цього є відгуки не лише українських відвідувачів, а й іноземців, які часто відвідують ZAG. Галерея стала символічними воротами у світ української культури для багатьох іноземців, що приїжджають в Україну. Навесні в нашому місті перебували учасники міжнародної конференції «Співпраця заради стійкості». Захід зібрав понад 40 міжнародних делегацій, серед яких було 10 міністрів культури з різних країн. Гості відвідали Zenyk Art Gallery й були приємно здивовані. Окремі міністри культури держав ЄС запросили нас організувати виставки українського мистецтва у своїх країнах, і зараз тривають перемовини.

Культура формує наше майбутнє. Українська культура загалом і виставка про Шевченка у Львові зокрема — це не так про минуле, як про наше майбутнє. Культура — це безпека і надважливий елемент української стійкості. Вона допомагала нашим предкам зберегти ідентичність у минулому, живить нас енергією у боротьбі сьогодні та допомагатиме нам залишатися сильною і сучасною нацією у майбутньому. Розуміючи це, росіяни постійно намагалися русифікувати наших митців. Тих, кого русифікувати не вдавалося, — знищували, а плоди їхньої праці викрадали, викривлювали і привласнювали. Звучить неймовірно, але навіть Тараса Шевченка намагалися зробити «русскім поетом малоросійського походження».

Та повернімося до майбутнього.

У березні Zenyk Art Gallery ініціювала благодійну освітню програму для учнів з усіх територіальних громад Львівщини. Мета цього проєкту амбітна і дуже корисна — дати нашим школярам змогу відвідати виставку, побачити на власні очі твори Шевченка, почути його поезію й усвідомити всеукраїнський і глобальний масштаб Тараса. Школярів супроводжували вчителі української мови та літератури. Вони дістали додаткове натхнення й знання про те, як вивчати українських класиків сучасно і цікаво. Такий практичний «Урок шевченкознавства» абсолютно безкоштовно відвідали 22 838 школярів, які щодня прибували до галереї як зі Львова, так і з найвіддаленіших куточків області. Часто екскурсії приїжджали з інших регіонів нашої держави. 

Успіх мистецького проєкту «ВІН: Тарас Шевченко. Художник» — переконливе свідчення того, що українці охоче перевідкривають власну культуру та класиків. Крок за кроком ми долаємо комплекс провінційності й другосортності, який нам століттями насаджували, щоб поневолювати і грабувати. Інвестиції в нашу культуру, її переосмислення й глобалізація — це інвестиції в українську стійкість і безпеку. Ми йтимемо цим шляхом далі, допоки не повернемо українських митців до канону світової культури, де їм належить повноправне місце.

P. S. У липні в Zenyk Art Gallery відкрилася нова виставка — «НАШІ». Це всесвіт української народної традиції, відображений у творах Марії Примаченко, Параски Плитки-Горицвіт, Никифора Дровняка, Івана Сколоздри та багатьох інших українських геніїв. Щиро запрошую відвідати ZAG, щоб почерпнути силу з українських народних традицій і надихнутися нашими.

Далі буде.